1 жовтня, у День захисників і захисниць України, на фасаді Гімназії №8 відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Іллі Сиромятнікову. На фасаді Гімназії №19 меморіальні дошки Олександру Киричку та Віталію Бондаренку. На фасаді Гімназії №30 - Олександру Кобі, а на фасаді Абазівської гімназії - Олександру Біді.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять захисників і захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та поклали квіти до меморіальних дошок.

Сержант Ілля Романович Сиромятніков (позивний "КІТ") народився 24 липня 1988 року. З 1990 року проживав у Полтаві.

З 1996 по 2006 роки навчався у ЗОШ №8 імені Панаса Мирного, де проявляв активну життєву позицію та неодноразово був відзначений грамотами за участь у шкільному житті.

Після школи вступив до Київського національного університету культури і мистецтв, де здобув освіту за спеціальністю "Театральне мистецтво".

Протягом 15 років працював у Полтаві - барменом тв у сервісній службі з обслуговування комп'ютерної техніки.

19 квітня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу в Києві в інформаційно-телекомунікаційному вузлі як зв'язківець.

У 2024 році був переведений до 116 окремої механізованої бригади у мінометний підрозділ. Обіймав посаду головного сержанта - командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону військової частини.

20 вересня 2025 року, будучи вірним військовій присязі Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов'язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Куп'янськ Харківської області.

Нагороджений:

• відзнакою Полтавської громади "Захисник України - Герой міста Полтава";

• орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) - січень 2026 року;

• "За оборону рідної держави" командиром військової частини А4722.

Сержант Олександр Юрійович Киричок (позивний "Доброта") народився 28 січня 1968 року у с.Старий Остріпіль Хмельницької області. Навчався у Полтавській школі №19. Був учасником шкільної олімпіади з різних предметів. Мав КМС по плаванню. Займався хокеєм на траві. Після школи навчався у Полтавському автодорожньому технікумі транспортного будівництва, здобувши професію технік-механік. Працював будівельником у різних галузях.

До ЗСУ пішов добровольцем у листопаді 2022 року. Служив у 110 ОМБР імені генерала-хорунжого Марка Безручка на посаді стрільця-снайпера.

Життєве кредо: "Завжди поруч".

Загинув 7 травня 2023 року при виконанні бойового завдання у Авдіївці Донецької області.

Похований на Меморіалі Слави (Затурино).

Нагороди:

• медаль "За військову службу Україні" (25.02.2025 року, посмертно);

• відзнака "Захисник України - Герой міста Полтави" (10.04.2025 року, посмертно).

Старший солдат Віталій Іванович Бондаренко (позивний "Айдар") народився 28 вересня 1993 року у селі Пилипенки Зіньківського району Полтавської області. Там ходив до садочка та початкової школи. Переїхавши до Полтави, навчався у школі №19 з 5 по 9 клас. Потім - у Професійному технічному училищі за професією штукатур-плиточник.

З 2012 року був призваний до лав ЗСУ, проходив службу у Кременчуці старшим солдатом. Підписав контракт і в 2014 - 2016 роках був в АТО у складі батальйону "Азов".

Після закінчення контракту вступив до Білоцерківського аграрного інституту. Проживав у Білій Церкві. Працював заступником директора в одному з магазинів мережі АТБ.

З березня 2022 року пішов добровольцем захищати країну.

Служив у 3-й штурмовій бригаді 2-й штурмовий батальйон 1-ша штурмова рота 2-й взвод старшим солдатом навідником у військовій частині 4638.

З Авдіївського пекла 17 лютого 2024 року вийшов живий, а в населеному пункті Орлівка Покровського району Донецької області 22 березня 2024 року, загинув захищаючи Україну.

Похований у Білій Церкві на Алеї "Слави" на Сухоярському кладовищі.

Солдат Олександр Борисович Коба народився 4 червня 1981 року у Полтаві. Навчався у ЗОШ №30. Потім вступив до Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на факультет "Економіка та право". Отримавши диплом спеціаліста працював в АТ "Приватбанк". Згодом був призначений на посаду керуючого відділенням "Приватбанку" м.Полтави по вул.Небесної Сотні, 61.

Через декілька років переїхав до Києва на запрошення банку "Фінанси та кредит", де також обіймав керуючі посади.

На початку повномасштабного вторгнення повернувся додому та добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у військовій частині А0224 на посаді стрільця, помічника гранатометника 4 відділення 1 взводу 2 роти аеромобільного батальйону 70-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.

19 квітня 2024 року Олександр Борисович загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Посмертно нагороджений відзнакою Полтавської громади "Захисник України - Герой міста Полтава" від 10 жовтня 2024 року.

Старший сержант Олександр Валентинович Біда (позивний "Агроном") народився 28 грудня 1981 року в селі Абазівка Полтавського району Полтавської області у багатодітній родині.

У 1989 році пішов до першого класу Абазівської загальноосвітньої школи, яку закінчив у 1999 році. У шкільні роки брав участь у численних змаганнях і конкурсах, здобував призові місця, нагороджений грамотами, подяками та дипломами з різних навчальних дисциплін і спортивних змагань. Відвідував гуртки волейболу та туристичного орієнтування. Був активним учасником команди "Дружин юних пожежних" і місцевого КВН.

Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища, де здобув професію оператора електронно-обчислювальних машин.

У 2000 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив на базі Полтавського інституту зв'язку. Потім підписав контракт та продовжив службу інструктором з водіння в автороті, де пропрацював сім років.

У 2003 році одружився. У сім'ї народилися дві доньки - Вікторія та Ярослава, які були його найбільшою радістю та гордістю.

У грудні 2021 року заснував фермерське господарство "ТЕПЛО".

З початком повномасштабного вторгнення допомагав організовувати оборону рідного села Абазівка. 1 березня 2022 року добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Служив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Гвардійської бригади, мав позивний "АГРОНОМ". Під час виконання бойового завдання поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області 24 травня 2024 року, у своєму першому бойовому виході, загинув, отримавши поранення несумісні з життям.

За особисту мужність і відданість Україні був посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня Указом Президента України від 26 липня 2024 року.

1 жовтня 2024 року посмертно нагороджений відзнакою Полтавської громади "Захисник України - Герой міста Полтава".