25 травня під головуванням Премʼєр-міністерки України Юлії Свириденко відбулося засідання Національної ради безбар’єрності, присвячене виконанню Плану заходів на 2025-2026 роки в межах Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. До участі долучилася секретар міської ради Катерина Ямщикова.

Рада відкрила щорічний Національний тиждень безбар’єрності, який проходить в Україні 25–31 травня.

Учасники засідання приділили окрему увагу розвитку системних рішень у сфері безбар’єрного мовлення та навчання.

Під час засідання віцепрем’єр-міністр з відновлення – міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба представив статус виконання Плану заходів та наголосив на системному характері змін, які вже інтегруються в ключові напрями державної політики.

За його словами, безбар’єрність сьогодні є наскрізним принципом у розвитку освіти, медицини, транспорту, цифрових сервісів, адміністративних послуг, житлової інфраструктури та відбудови громад.

Одним із практичних результатів роботи стало створення посібника «10 простих кроків, як забезпечити доступність будівель і споруд», який Міністерство розвитку громад та територій розробило разом з експертною спільнотою. Документ містить прості й прикладні рішення для громад, бізнесу, проєктувальників і всіх, хто працює над формуванням доступного середовища.

Під час засідання було представлено ключові результати реалізації Плану заходів.

Станом на сьогодні Міністерствами виконано понад 550 заходів із 1265, передбачених Планом на 2025–2026 роки.

Також учасники обговорили реалізацію заходів на регіональному рівні. За результатами 2025–2026 років рівень виконання Плану обласними та Київською міською державними адміністраціями становить 56%.

Національна стратегія створення безбар’єрного простору до 2030 року залишається ключовою рамкою для розвитку інклюзивних громад, якісних сервісів та доступної інфраструктури по всій країні.

"Безбар’єрність - це давно не лише про пандуси. Це про доступ до освіти, послуг, інформації, міського простору. І не менш важливо - про комунікацію , повагу та здатність бачити передусім людину. Безбар’єрність – це також про мову. Не боятися вчитися, запитувати, виправляти себе. Вживати фемінітиви. Не зводити людину до діагнозу, віку, протеза, інвалідності чи життєвої ситуації. Дуже важливий вимір – ветерани й ветеранки. Люди, які користуються протезами, не потребують, щоб ми ховали очі. Вони потребують нормального гідного ставлення - без жалості, зайвої героїзації чи незручної тиші. Так само важливо говорити про дітей. Діти не народжуються зі стереотипами. Це ми, дорослі, часто нав’язуємо їм ярлики й уявлення про те, хто «свій», а хто «інший». Тому наше завдання – створювати середовище, де різність є нормальною, а повага – базовою. Безбар’єрність – це не окремий проєкт. Це стандарт до якого ми прагнемо і обʼєднавшись можемо дійти до наших цілей швидше", - зазначила Катерина Ямщикова.