Гендерна рівність у сфері праці: роз'яснення

20.07.2023, 15:37

На сьогодні однією з актуальних проблем нашого суспільства є гендерна нерівність у реалізації чоловіками та жінками своїх прав та можливостей на ринку праці. І хоча наше законодавство містить положення, спрямовані на захист прав жінок, що перебувають у трудових відносинах, все ще існує низка недоліків та дискримінаційних практик.

Дискримінація за ознакою статі у соціально-трудових відносинах може проявлятися через нерівний доступ до професійного навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки, у тому числі отримання досвіду практичної роботи, необґрунтовану чи безпідставну нерівність в оплаті праці, неоднакові умови праці та організації робочого часу, а також через нерівний доступ до отримання компенсацій та допомоги.

Очевидна нерівність позицій жінок та позицій чоловіків на ринку праці при­звела до фемінізації бідності. Жінки складають більшість серед соціально-незахищених категорій громадян. Скрутне матеріальне становище нерідко штовхає жінок на заробітчанство за кордоном, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолітніх дітей на своїх родичів, що нерідко означає звичайну дитячу бездоглядність, а, відтак, нерідко і безпритульність.

У зв’язку з тим, що наше суспільство визначилося з власними ціннісни­ми і геополітичними орієнтирами, спрямованими на розвиток демократичної мо­делі суспільства європейського зразка, проблема забезпечення гендерної рівності є важливою ланкою в досягненні цієї мети.

Статтями 24 та 43 Конституції України встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками статі, а рівність прав жінки і чо­ловіка забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї, створенням державою умов для повного здійснення громадянами права на працю та гарантуванням нею рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до чинного законодавства кожен роботодавець зобов’язаний  забезпечувати жінкам і чоловікам рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці. Він зобов’язаний також: забезпечува­ти жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; уживати заходів щодо створення безпеч­них для життя і здоров’я умов праці; уживати заходів щодо унеможливлення ви­падків сексуальних домагань.

Чинним законодавством України передбачено, що особа, яка вважає, що стосовно неї було застосова­но дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об’єктом сексуальних домагань, має право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (ко­ординаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, правоохорон­них органів держави та суду.

Особа має також право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних до­магань. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов’язана з їх розміром.

Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та криміна­льну відповідальність згідно із законом.

Насамкінець слід зазначити, що забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці має вагоме значення для належної реалізації кожною людиною конституційного права на працю. Виключення гендерної дискримінації у цій сфері є надважливим і для формування громадянського суспільства, де кожна працездатна людина матиме рівний обсяг прав та можливостей, з урахуванням пільг та обмежень, встановлених законодавством, для отримання роботи не в залежності від її статі, а виходячи з рівня фахових теоретичних знань, певних практичних вмінь та навичок, освіти, тощо.