Серед особистостей, які визначають духовний профіль Полтави, слід згадати, перш за все, письменників Івана Котляревського, Панаса Мирного, Володимира Короленка, художників Миколу Ярошенка, батька й сина Мясоєдових, науковців: математика Миколу Остроградського і лікаря Миколу Скліфосовського, "українського Ціолковського" Ю.Кондратюка (О.Шаргея) та багатьох краян, які уславили Полтаву своєю творчістю в різних галузях людського життя.

Ім'я Котляревського у кожного українця викликає цілу низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка, що стала праматір'ю нового українського театру. Іван Петрович побачив світ в хаті, що стояла на краю високої гори, яку в місті називають Івановою, 9 вересня 1769 року. Майже все його свідоме життя було пов'язане з Полтавою. Він перший на Україні почав писати народною мовою, його п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" досі йдуть на сценах театрів. Головний твір поета – "Енеїда", зробив його ім'я славним на віки. "Енеїда" Котляревського – це перероблена в бурлескному стилі однойменна поема Вергілія, в якій автор представив світові український народ з його історією, мовою, світоглядом, звичаями й побутом.

Незабутню пам'ять по собі залишив у Полтаві творець національного архітектурного стилю Василь Григорович Кричевський (1872-1952), який жив у нашому місті в 1903-1906 роках. Митець виграв оголошений у 1902 році конкурс на проект нового земського будинку і за його проектом у місті був збудований справжній красень – Будинок губернського земства (сьогодні – обласний краєзнавчий музей), який став шедевром українського архітектурного стилю. В.Кричевський особисто розробив архітектурні деталі оформлення будинку, його інтер'єри.

Духовне життя Полтави з давніх-давен розвивалося в православному напрямку. Видатним церковним ідеологом, "обновителем" релігійного життя був Святий преподобний Паїсій Величковський (1722-1794), знаний не лише в Україні релігійний діяч, богослов, філософ, перекладач. Він народився у Полтаві в родині священика, де глибоко шанували літературні та релігійні традиції. Навчався у Києво-Могилянській академії, багато мандрував у пошуках власного духовного ідеалу по монастирях України й Молдавії. Як "обновитель" релігійного життя, Величковський поклав в основу свого вчення ідеї болгарсько-візантійського містицизму, став проповідником духовного розуму, шлях до якого лежав через діяння та бачення. Величковський до останніх днів життя залишався сином Полтавщини , пам'ятав про власне коріння, завжди додавав у підписах "родимець полтавській".

"В українську державність ми віримо, українську державність ми ісповідуємо, в її неминучості ми переконані", - писав відомий син Полтави Симон Васильович Петлюра (1879-1926). Одна ідея – державної самостійності України надихала Петлюру усе життя. Він народився у Полтаві, початкову освіту здобув у церковнопарафіяльній школі, з 1895р. навчався у Полтавській духовній семінарії, з якої був виключений за активну діяльність у Революційній українській партії (РУП). Петлюра працював вчителем, журналістом, досліджував історію козацтва. Його перу належать культурологічні розвідки, присвячені Т.Шевченку, І.Франку, М.Лисенку, М.Драгоманову, М.Заньковецькій та ін. У травні 1917р. Петлюра був обраний головою Українського військового комітету, згодом став Генеральним секретарем військових справ в уряді Центральної Ради. Брав участь у виробленні відомих універсалів Центральної Ради, проголошення Української Народної республіки. Непересічна особистість, Петлюра проявив себе ліберальним і демократичним політиком, людиною, яка назавжди залишиться в пам'яті свідомих українців символом боротьби за державну незалежність.

Полтавська земля подарувала людству цілу плеяду видатних діячів у авіаційній і космічній галузях, серед яких – Юрій Васильович Кондратюк (Олександр Гнатович Шаргей)(1897-1942) – один з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів, геніальний інженер, теоретик використання вітру у виробництві електроенергії. Він народився у Полтаві, у 1916р. закінчив з відзнакою 2-гу чоловічу гімназію і вступив на механічний факультет Петроградського політехнічного інституту. Події громадянської війни, примусова мобілізація до лав білої армії змусили О.Шаргея до зміни прізвища, імені та по батькові. Тому в історії науки він відомий як Ю.В.Кондратюк, геніальний вчений зі світовим ім'ям. У книзі "Тим, хто буде читати, щоб будувати"(1918-1919) учений подав оригінальний метод виведення основного рівняння руху ракети, схему та опис 4-ступеневої ракети на киснево-водному паливі, гігроскопічних регуляторів системи керування її рухом тощо. Нові геніальні праці "Про міжпланетні подорожі"(1925) та "Завоювання міжпланетних просторів"(1929) теж містили чимало оригінальних ідей, розрахунків, пропозицій, що дозволило по-новому підійти до вирішення складних питань ракетодинаміки, ракетобудування, освоєння космосу.

Ю.Кондратюк загадково жив і загадково пішов з життя. У липні 1941 року він пішов добровольцем на фронт. Останні відомості про нього датовані січнем 1942 року. Людство вшанувало генія, назвавши на його честь малу планету-астероїд та кратер на зворотному боці місяця.

У 1918 році з ініціативи Володимира Івановича Вернадського ( 1863- 1945) була створена Українська Академія Наук. Геніальний учений, природознавець, основоположник геохімії, радіогеології, творець теорії про біосферу та її еволюцію, концепції про ноосферу, еволюційної теорії про походження мінералів, Володимир Іванович Вернадський дитячі роки провів у Полтаві та Харкові. Подальше життя вченого також тісно пов'язане з полтавським краєм. Працюючи тут, Володимир Іванович підготував карту ґрунтів Кременчуцького повіту, зробив теоретичні узагальнення одержаних даних. Вчений активно займався археологічною діяльністю. Він був одним з основоположників Полтавського краєзнавчого музею, там і досі експонуються кам'яні баби, привезені ним із Кременчуцького повіту. Майже щороку Вернадський приїздив на Полтавщину. Саме тут він створив учення про біосферу, визначив роль живої речовини в її формуванні, розпочав роботу над книгою "Жива речовина". В цій роботі учений висловив оригінальні ідеї про те, що біосфера – нероздільна зона життя, похідним від якої є людство. Науковець створив цілісну філософію світобудови, яка охоплює природничі та суспільні процеси. У його розробці соціального аспекту чільне місце займає питання про духовне багатство нації. Цьому присвячена робота "Українське питання та російське суспільство". Свою незгасну любов до України учений проніс через усе життя.

Чародієм, який всю землю зробив би садом, називали сучасники великого ученого, селекціонера, ботаніка, будівничого та першого повоєнного директора Національного ботанічного саду НАН України Миколу Миколайовича Гришка (1901-1964). Микола Миколайович народився у Полтаві, тут зрозумів красу рослинного світу і прилучився до його плекання. Саме краса квітучої Полтави вплинула на вибір ним життєвого шляху: у 1925 році М.М.Гришко з відзнакою закінчив Полтавський сільгоспінститут, а протягом наступного року отримав тут і педагогічну освіту. Різнобічні наукові інтереси М.М.Гришка були сконцентровані перш за все у галузі генетики. У 1933 році він опублікував свій "Курс загальної генетики" – перший оригінальний підручник з генетики, написаний українською мовою. Того ж року виходить "Курс генетики", створений М.М.Гришком у співавторстві з професором Л.М.Делоне. У 1939 р. М. Гришко став дійсним членом АН УРСР та директором Інституту ботаніки АН УРСР. Учений активно боровся з теорією Т.Лисенка і тому його було звільнено з займаних посад (1948) і фактично створені умови, що унеможливили заняття генетикою. Відтоді академік спрямував свої сили на розбудову ботанічного саду. Нині Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка є провідною науковою установою в Україні, у ньому вирощуються все нові і нові рослини.

Полтава вступила в XXI століття своєї історії. Сучасні полтавці щиро вірять, що їм випало щастя жити в одному з красивіших міст України. Вони пишаються красою Полтави, поважають різні часи своєї історії й дбайливо зберігають чисельні пам'ятники міста. Гостинні городяни порідять чимало цікавих місць, які необхідно відвідати, аби зрозуміти характер Полтави і відчути козацьку вдачу сучасних полтавців, людей щирих, привітних, налаштованих на майбутнє.