Із 1802 р. Полтава - центр Полтавської губернії; саме в цей період місто отримало значний територіальний розвиток, особливо у південно-західному напрямку. Важливу роль у формуванні планувальної структури міста відіграв генеральний план 1803 року. Він достатньо чітко визначав територіально-планувальний розвиток міста, давши і певну планувальну структуру з яскраво виявленим регулярним характером, з новим місцем для центру міста. Цей генплан було реалізовано, в результаті чого місто одержало регулярне квартальне планування з пам'ятником містобудування світового рівня – ансамблем Круглої площі. В 1805 році під керівництвом архітектора Амвросимова розроблено проект забудови круглої площі як головного адміністративного і громадського центру міста. В подальшому це дало розвиток радіальним напрямкам основних вулиць міста.

Розвиток міста згідно з генпланами різних років в наступне століття істотним чином не змінив планувальну концепцію, висунуту генпланом 1804 року. Місто в процесі свого територіального розвитку включало розташовані поблизу населені пункти (Кобищани, Подол, Кривохатки, Островок, Павленки й ін.) з неупорядкованими планувальними структурами, що погано "стикуються" з регулярною радіально-кільцевою центральною частиною. За цей час практично втратив своє значення як громадський центр, центр Соборної площі, місто все чіткіше стало набувати рис моноцентричної планувальної структури, що і було враховано при розробленні планувальних документів.

1934 -35 роках опрацьовано перший генеральний план міста (арх. А. Станіславський), в якому проведено функціональне зонування, визначено розвиток міста на південь, захід, передбачено збереження пам'яток. Після великої Вітчизняної війни в 1944 році розроблено схему нового генерального плану міста та першочергові заходи по відбудові міста, а в 1949 складено план розвитку міста на 20 років (арх. А.Малишко, В. Вайнгорт, Н. Панчук). Другий генеральний план міста був виконаний у 1965 році.

Генеральний план 1965 р. пропонував подальший розвиток за рахунок вільних територій на південному заході з гіпертрофованим зростанням промислових територій (Супрунівський промвузол, Південний промвузол). Планувальна структура міста стала характеризуватися на той час наявністю одного загальноміського центру (колишньої площі Дзержинського, зараз майдан Незалежності), що розвивався по лінії вул. Жовтневої, включаючи і пам'ятку містобудування – ансамбль Круглої площі.

За 30 років (1961-1991 рр.) чисельність населення міста інтенсивно росла і збільшилася більше ніж у два рази. Закладена в центральній частині радіально-кільцева структура в подальшому не отримала свого розвитку. Була прийнята система для територіального розвитку, основана на мікрорайонних принципах, де головною була ступенева система обслуговування, яка передбачала виникнення певної кількості нових підцентрів громадського та торгівельно-побутового призначення. Мікрорайони, що виникли у 8-ому житловому районі (район Алмазний) на вільних територіях (західна частина) і мікрорайон Половки (північно-західна частина) за районами невпорядкованої садибної забудови подовжили транспортні комунікації, що зробило їх незручними в організації громадського транспорту, вони структурно виявилися неув'язаними з центральними районами. В забудові периферійних житлових районів садибної забудови та в частині приміських населених пунктів, котрі з'єдналися з містом, узагалі відсутня планувальна система, недостатній рівень соціальної інфраструктури.

Залізниця, що проходить через місто в північній частині, ділить його на низку окремих житлових утворень; річка Ворскла, через яку в межах міста прокладено тільки один автомобільний міст, відсікає частини східних територій, не була зроблена дворівнева транспортна розв'язка на Зіньківському переїзді тощо. Ці причини погіршують становище зі структурною організацією міських територій.

Генеральним планом 1992 року передбачалося значне територіальне зростання за рахунок прилеглих до міста земель, що було розраховане на помітне збільшення кількості міського населення. Але загальні для України негативні демографічні, економічні та екологічні тенденції, що мають місце на кінець 90-х років, позначились і на місті Полтаві.

Щільність сельбищних територій нижча в 2 рази від нормативної. Можливості подальшого просторового зростання м. Полтави жорстко обмежені природними антропогенними рубежами. Планувальні обмеження (цінні сільськогосподарські землі на півдні і південному сході; ВПП військового аеродрому на півночі; річка Ворскла прилеглими прирічковими територіями на заході) ставлять низку проблем, розв'язання яких треба шукати на шляху структурної реорганізації міста, максимально використовуючи його внутрішні ресурси, піклуючись про збереження історичного середовища центру, культурної спадщини міста.

Основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту – є генеральний план міста, який призначений для обґрунтування, розробки й реалізації довгострокової політики міста з питань забудови та використання територій.

Генеральним планом визначаються потреби в територіях для забудови, межі функціональних зон, розміщення об'єктів культурно-побутового, житлового та промислового призначення, розміщення нових парків, загальний стан довкілля міста та заходи щодо поліпшення екологічного й санітарно-гігієнічного стану міста, розвиток його будівельної бази, транспортної та інженерної інфраструктури, заходи щодо охорони історико-культурної спадщини.

Попередній генеральний план міста Полтави, затверджений в 1993 році, був розрахований на централізоване планове державне управління. Необхідність його коригування була викликана змінами, які відбуваються в соціально-економічній діяльності країни. Перехід до ринкової економіки – один з ключових принципів сучасної соціально-економічної політики в Україні. І сьогодні це диктує необхідність зміни і вдосконалення розробки генплану з урахуванням сучасних особливостей містобудування в умовах ринкової економіки. Крім того, відбулися зміни нормативно-законодавчої бази. Були затверджені: Закони України "Про архітектурну діяльність (1999р.), «Про планування та забудову територій» (2000р.), «Про генеральну схему планування території України» (2002р.), Земельний кодекс України (2001р.), Водний кодекс України (1995р.) та ін., дія яких безпосередньо пов'язана з розвитком нових соціально-економічних відносин в населених пунктах.

Коригування генерального плану здійснено фахівцями головного державного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» (м. Київ).

Новий генеральний план м. Полтави затверджений рішенням сесії Полтавської міської ради від 21 квітня 2006 року.

Актуальними питаннями для впровадження генерального плану є подальше вирішення транспортної схеми міста з розробкою плану червоних ліній, розробка схеми розміщення багатоповерхових гаражів та автостоянок, створення із застосуванням геоінформаційних технологій сучасної топографічної основи міста, розробка проектної документації по державному заповіднику "Поле Полтавської битви 1709 р.", розробка містобудівної документації на перспективні райони багатоквартирної забудови ("Левада-2", район артилерійських складів та ін.).